Диктатура культури.

Темп життя сьогодні дуже високий. Ми звикли і майже не помічаємо цього. Хіба що, коли повертаємося з відпустки, дивуємося який божевільний ритм панує на вулицях. Але після того, як пройде половина дня, ми вже не помічаємо цього і, здається, що так було завжди. Нам треба багато що встигнути, але в добі усього лише 24 години.

Сьогодні існує безліч літератури, курсів і тренінгів з тайм-менеджменту, купа можливостей щодо організації свого життя. Намагаючись впоратися з постійною нестачею часу, ми використовуємо ці можливості, читаючи гору літератури і відвідуючи всілякі тренінги. Ми починаємо планувати свій день, призначаємо важливі справи на першу половину дня, коли ми маємо більше ресурсу, встаємо на годину раніше, прибираємо відволікаючі чинники у вигляді гаджетів. Тобто, робимо багато правильних і корисних речей. Але чому ж це не завжди спрацьовує?

У сучасній культурі така метушня- норма. Засоби масової інформації постійно транслюють: "Бери від життя усе!" Нам говорять яким треба бути, як виглядати, чим займатися, що їсти і таке інше. Всюди панує культ споживання й успішності. Такий масований вплив має усі ознаки диктатури, адже нам диктують правила, ідеали і цілі. Буває, що ці ідеали і цілі дуже завищені і майже недосяжні, тому нам постійно є куди прагнути. Але чи треба? Щоб протистояти диктату, нам треба виробити свої орієнтири. Для цього треба:

• усвідомити культуральний вплив;
• перестати порівнювати себе з іншими;
• хвалити себе за зроблене.

Ми біжимо щосили, аби просто залишитися стояти на місці!

Час для справді важливого!

Ми несемося по життю намагаючись встигнути скрізь : зробити кар'єру, влаштувати дітей на всілякі заняття, зайнятися спортом, купити машину, побудувати будинок, вивчити японську (дивно, чому загадалася саме японська, адже я нескінченно англійську вивчаю). У цьому довгому списку часто немає місця... нам самим. Нам бракує часу на самих себе. Читаючи про це комусь захочеться плакати, хтось розсердиться, а у інших це викличе подив. Тоді виникає питання: чи можете ви іноді ставити себе на перше місце у своєму житті? А якщо уявити, що в році є один день, коли ви у себе будете на першому місці? Як би він пройшов? Хто б був поруч? Які почуття ви могли відчувати? Треба прислухатися до себе і іноді давати собі дозвіл на те, що є важливим саме для вас.

І тоді виникає питання: Що є важливим для вас зараз?

Буває, що розставити пріоритети, спираючись на свої власні інтереси буває досить складно. Адже у нас є певні внутрішні приписи, які часто не мають нічого спільного з саморозвитком і вдосконаленням навичок, оскільки вони нехтують існуючими умовами. Це такі вимоги як: ПОТРІБНО! ПОВИНЕН! ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ! Але, кому потрібно? Навіщо? Якщо це не зовсім ваше, то знадобиться уміння говорити "НІ", не відчуваючи при цьому почуття провини.

Поспіх. Від чого ми біжимо?

Ми багато чого не встигаємо, тому дуже поспішаємо. Часто, в цьому поспіху можна побачити риси втечі:

• від проблем в сім'ї, в стосунках;
• від тривог і страхів, заповнюючи діяльністю цілий день;
• від важких питань, щоб не вирішувати;
• від турботи про себе в турботу про близьких, бо немає навички піклуватися про себе;
• від розуміння того, що займаємося чимось "не тим".

Щоб розібратися в цьому, поставте собі питання:

Від чого я тікаю, роблячи те, що роблю?

Відповівши на нього, можна буде замислитись над питанням своїх істинних потреб і пошукати інший шлях для отримання бажаного.

Якщо вам катастрофічно бракує часу, починайте ставити питання собі. Заручіться підтримкою психотерапевта і досліджуйте себе. На консультації ви зможете побачити свій життєвий сценарій, зрозуміти свої почуття і відокремити своє від нав'язаного. Адже ми не можемо встигати УСЕ. Нам доведеться розставляти пріоритети на чомусь дійсно важливому. Для нас самих)